ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ЧЕРНІГІВЩИНИ
10 листопада 1869 року
Створене перше споживче товариство на Чернігівщині в м.Чернігові1870 рік
У Чернігівській губернії функціонувало 3 споживчих товариства: два у м.Чернігові і одне – у Борзні.1894 рік
Одним із перших сільських створене Новгород-Сіверське споживче товариство1898 рік
Організовано перше селянське споживче товариство у Куликівці1899 рік
Затверджений Статут споживчого товариства села Крапивне Коропського повіту1 січня 1904 року
Зареєстровано вже 33 споживчих товариства1907 рік
Перед першим кооперативним з’їздом в Чернігівській губернії функціонувало 78 споживчих товариств01 січня 1912 рік
Чернігівській губернії функціонувало вже 188 споживчих товариств1914 рік
У регіоні нараховувалося 245 споживчих товариств1919 рік
1800 споживчих товарист. Число пересічних членів споживчих товариств виросло вдвічі і становило 337 осіб на одне споживче товариство. За один рік повоєнного періоду в споживчі товариства вступило майже стільки громадян, скільки за п’ять попередніх років.1917 рік
Створюється перша спілка споживчих товариств у Городні1918 рік
Створюється перша спілка споживчих товариств у Чернігові1920 рік
На об’єднаному засіданні представники Дніпроспілки, Об’єднання української робітничої кооперації, Спілки споживчих товариств Півдня Росії і Південного управління Центроспілки прийняли рішення про утворення Всеукраїнського центру споживчої кооперації - Вукопспілки.1920 рік
У червні 1920 року в Чернігові ліквідовується “Спілка кооперативних з’їздів”, яка одночасно реорганізовується в Губспілку.1921 рік
На Губспілку практично покладаються зобов’язання з натурального товарообміну.1921 рік
У серпні відбувся I з’їзд кооператорів (збори уповноважених) України, на якому були обрані постійні керівні органи споживчої кооперації республіки.1922 рік
Згідно з постановою ВУЦВК від 19.04.1922 року Губспілка ліквідується і організовуються 5 районних спілок: Чернігівська, Конотопська, Ніжинська, Кролевецька, Новгород-Сіверська, які входили до Вукопспілки. На райспоживспілки було покладено керівництво сільськими споживчими товариствами, постачання їм товарів і представництво їх перед вищестоящими організаціями.до 1932
Чернігівська райспілка об’єднувала 6 повітів (Чернігівський, Остерський, Городнянський, Сосницький, Борзнянський, Козелецький) і була найбільшою. Вона виконувала функції як районної, так і губернської спілок аж до організації у 1932 році Чернігівської облспоживспілки.
ІСТОРІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛСПОЖИВСПІЛКИ
У зв’язку з адміністративно-територіальною реорганізацією в Україні і утворенням областей, 1 листопада 1932 року була організована Чернігівська облспоживспілка – через два тижні після утворення Чернігівської області. На облспоживспілку покладалася уся повнота організаційно-планової і господарської діяльності кооперативних структур. В цей же день постановою Вукопспілки № 259 головою оргбюро було затверджено тов.Шевцова.
Вже 11 листопада облспоживспілка укомплектувала заготівельний та торговий апарат і мала можливість розпочати торговельну та заготівельну діяльність.
Правління Вукопспілки зобов’язало Київську та Харківську облспоживспілки в 3-денний термін передати, а Чернігівську - прийняти міжрайонні бази в Чернігові, Конотопі та Прилуках.
Слід зазначити, що становлення споживчої кооперації Чернігівської області відбувалося в період, коли на основні групи товарів діяла карткова система. Вся її діяльність була повністю централізована і практично виконувала волю та потреби держави не як громадська організація, а як одержавлена господарська структура. Як наслідок, у 1933 році 74 відсотки від загального товарообігу системи складали товари, що розподілялись державою.
Можна лише уявити, в яких складних умовах працювало покоління кооператорів 30-х років, на долю яких випали всі перипетії колективізації, індустріалізації і які будь-що намагалися виконати поставлені партією завдання у страшні роки голодомору та зазнали утисків і репресій у сталінські часи.
Вже 11 листопада облспоживспілка укомплектувала заготівельний та торговий апарат і мала можливість розпочати торговельну та заготівельну діяльність.
Правління Вукопспілки зобов’язало Київську та Харківську облспоживспілки в 3-денний термін передати, а Чернігівську - прийняти міжрайонні бази в Чернігові, Конотопі та Прилуках.
Слід зазначити, що становлення споживчої кооперації Чернігівської області відбувалося в період, коли на основні групи товарів діяла карткова система. Вся її діяльність була повністю централізована і практично виконувала волю та потреби держави не як громадська організація, а як одержавлена господарська структура. Як наслідок, у 1933 році 74 відсотки від загального товарообігу системи складали товари, що розподілялись державою.
Можна лише уявити, в яких складних умовах працювало покоління кооператорів 30-х років, на долю яких випали всі перипетії колективізації, індустріалізації і які будь-що намагалися виконати поставлені партією завдання у страшні роки голодомору та зазнали утисків і репресій у сталінські часи.
На 01 січня 1933 року членами споживчої кооперації області було 985 тисяч осіб, в системі нараховувалось 33 райспоживспілки, 1053 сільських споживчих товариства, більше двох тисяч магазинів. Вже на кінець року облспоживспілка мала обласну базу, 5 міжрайбаз і 23 бази районних спілок та нараховувала в своїх лавах 1 мільйон 64 тисячі пайовиків.
Так, за 1932-1933 роки практика обрання зборами пайовиків органів керівництва та контролю була практично ліквідована. Склад голів споживчих товариств на сімдесят відсотків був сформований із призначенців, а з 36 обраних голів райспоживспілок на кінець 1933 року залишилось тільки 7.
16-20 лютого 1934 року відбувся перший обласний з'їзд уповноважених системи споживчої кооперації Чернігівщини.
Передвоєнні роки характеризувалися якісними зрушеннями в галузях діяльності споживчої кооперації. Будувались універмаги, склади-магазини із продажу будівельних матеріалів, сільмаги, їдальні, пекарні, цехи по засолці овочів тощо. В цей період відбулося укрупнення сільських споживчих товариств. До початку Великої Вітчизняної війни на території Чернігівської області функціонувало 38 райспоживспілок, 480 споживчих товариств, які мали 2684 торгові підприємства, 149 підприємств громадського харчування.
Однак мирна праця була перервана вторгненням фашистських загарбників.
У вересні 1941 року місто Чернігів та вся Чернігівська область були окуповані. На території Придесення встановився фашистський режим.
У часи попередніх іноземних навал люди вдавалися до традиційних форм суспільної самодопомоги й самопорятунку. Уже восени 1941 року самочинно почали відновлюватися споживчі товариства по селах і містах.
16-20 лютого 1934 року відбувся перший обласний з'їзд уповноважених системи споживчої кооперації Чернігівщини.
Передвоєнні роки характеризувалися якісними зрушеннями в галузях діяльності споживчої кооперації. Будувались універмаги, склади-магазини із продажу будівельних матеріалів, сільмаги, їдальні, пекарні, цехи по засолці овочів тощо. В цей період відбулося укрупнення сільських споживчих товариств. До початку Великої Вітчизняної війни на території Чернігівської області функціонувало 38 райспоживспілок, 480 споживчих товариств, які мали 2684 торгові підприємства, 149 підприємств громадського харчування.
Однак мирна праця була перервана вторгненням фашистських загарбників.
У вересні 1941 року місто Чернігів та вся Чернігівська область були окуповані. На території Придесення встановився фашистський режим.
У часи попередніх іноземних навал люди вдавалися до традиційних форм суспільної самодопомоги й самопорятунку. Уже восени 1941 року самочинно почали відновлюватися споживчі товариства по селах і містах.
21 вересня 1943 року Чернігів був звільнений від фашистів, а вже 26 вересня відбулася нарада, на якій було прийняте рішення про створення організаційного бюро облспоживспілки.
Постановою правління Вукопспілки головою правління був призначений Микита Григорович Афанащенко, учасник партизанського руху, кооператор з великим досвідом роботи у довоєнний період.
Облспоживспілка розпочала свою роботу з початку жовтня 1943 року.
За роки окупації фашисти повністю пограбували усю матеріально-технічну базу споживчої кооперації, було нанесено збитків на суму понад 85 мільйонів карбованців, в організаційній структурі системи панував хаос, тому терміново, до 1 грудня 1943 року, було проведено перереєстрацію пайовиків, де окремо були внесені записи про сплату пайових внесків до окупації, під час окупації і після окупації.
Постановою правління Вукопспілки головою правління був призначений Микита Григорович Афанащенко, учасник партизанського руху, кооператор з великим досвідом роботи у довоєнний період.
Облспоживспілка розпочала свою роботу з початку жовтня 1943 року.
За роки окупації фашисти повністю пограбували усю матеріально-технічну базу споживчої кооперації, було нанесено збитків на суму понад 85 мільйонів карбованців, в організаційній структурі системи панував хаос, тому терміново, до 1 грудня 1943 року, було проведено перереєстрацію пайовиків, де окремо були внесені записи про сплату пайових внесків до окупації, під час окупації і після окупації.
На 01 січня 1987 року в облспоживспілці налічувалось 10 міжрайбаз, 7 консервних та овочесушильних заводів, 4 заготівельно-збутові бази, звірогосподарство. В системі споживчої кооперації області працювало 30 тис.осіб.
За 1944 рік відновили свою діяльність 39 райспоживспілок, поновилась робота 30 хлібопекарень, 45 їдалень громадського харчування, 21 овочесховища та інших об'єктів. За перші післявоєнні роки відбулись значні зміни в структурі товарообороту, збільшилась питома вага реалізації промислових товарів, в першу чергу, тканин, взуття, одягу, галантереї, парфумерії, будівельних матеріалів. На відбудову матеріально-технічної бази системи було витрачено 882 тис.крб.
З метою доукомплектування системи кадрами облспоживспілка у лютому 1944 року організувала Учбовий комбінат. В учкомбінаті навчалися за профілями: голови правлінь сільських споживчих товариств, рахівники, інструктори, ревізори.
26-27 лютого 1948 року на Чернігівщині відбувся черговий (перший після війни) з'їзд уповноважених пайовиків. 172 делегатами з'їзду обрано правління в складі 9 осіб і 40 членів ради облспоживспілки. З'їзд констатував відновлення довоєнної чисельності сільмагів, змішаних магазинів, в райцентрах будувались та відкривались раймаги, промислові магазини, відродились заготівельна і переробна галузі, запрацювали нові підприємства громадського харчування., широкого розвитку набула будівельна справа.
Подальшого розвитку споживча кооперація набула в 50-60-х роках. Як зазначалося в новому установчому статуті споживчого товариства, головним завданням споживчого товариства був подальший розвиток і вдосконалення кооперативної торгівлі, задоволення потреб членів кооперативу та населення товарами широкого вжитку.
З метою доукомплектування системи кадрами облспоживспілка у лютому 1944 року організувала Учбовий комбінат. В учкомбінаті навчалися за профілями: голови правлінь сільських споживчих товариств, рахівники, інструктори, ревізори.
26-27 лютого 1948 року на Чернігівщині відбувся черговий (перший після війни) з'їзд уповноважених пайовиків. 172 делегатами з'їзду обрано правління в складі 9 осіб і 40 членів ради облспоживспілки. З'їзд констатував відновлення довоєнної чисельності сільмагів, змішаних магазинів, в райцентрах будувались та відкривались раймаги, промислові магазини, відродились заготівельна і переробна галузі, запрацювали нові підприємства громадського харчування., широкого розвитку набула будівельна справа.
Подальшого розвитку споживча кооперація набула в 50-60-х роках. Як зазначалося в новому установчому статуті споживчого товариства, головним завданням споживчого товариства був подальший розвиток і вдосконалення кооперативної торгівлі, задоволення потреб членів кооперативу та населення товарами широкого вжитку.
Проводився процес спеціалізації торговельної мережі. Так, протягом 1958-1963 років кількість універсальних і спеціалізованих магазинів збільшилася майже вдвічі, а їх питома вага до загальної кількості становила більше половини.
Важливе місце в розвитку кооперації посідала оптова торгівля. Через оптові бази облспоживспілка здійснювала торгівлю галантереєю, культтоварами, одягом, взуттям, металогосподарськими товарами, будівельними матеріалами.
Важливою сферою діяльності споживчої кооперації були заготівлі. У системі облспоживспілки функціонувало заготівельне управління, яке станом на 1 серпня 1961 року мало 14 госпрозрахункових підприємств.
Кооперативні організації області виробляли значну кількість продукції народного споживання: хліб і хлібобулочні вироби, безалкогольні напої, плодоовочеві консерви, ковбасні вироби.
У середині 60-х років майже половина товарної продукції, яка вироблялася в системі споживчої кооперації, припадала на хлібопечення. В цей період активно велось будівництво нових механізованих пекарень, на базі яких почали створюватися хлібокомбінати.
До складу облспоживспілки у 1972 році входили 22 райспоживспілки, які об’єднували 183 споживчі товариства, а середній обсяг товарообігу одного споживчого товариства за 1971 рік становив 2 млн. 75 тис.крб.
Заходи по укрупненню споживчих товариств призвели до організаційної перебудови споживчої кооперації області, внаслідок якої станом на 1 березня 1974 року в системі облспоживспілки функціонує 16 районних споживчих товариств і 6 райспоживспілок.
Важливе місце в розвитку кооперації посідала оптова торгівля. Через оптові бази облспоживспілка здійснювала торгівлю галантереєю, культтоварами, одягом, взуттям, металогосподарськими товарами, будівельними матеріалами.
Важливою сферою діяльності споживчої кооперації були заготівлі. У системі облспоживспілки функціонувало заготівельне управління, яке станом на 1 серпня 1961 року мало 14 госпрозрахункових підприємств.
Кооперативні організації області виробляли значну кількість продукції народного споживання: хліб і хлібобулочні вироби, безалкогольні напої, плодоовочеві консерви, ковбасні вироби.
У середині 60-х років майже половина товарної продукції, яка вироблялася в системі споживчої кооперації, припадала на хлібопечення. В цей період активно велось будівництво нових механізованих пекарень, на базі яких почали створюватися хлібокомбінати.
До складу облспоживспілки у 1972 році входили 22 райспоживспілки, які об’єднували 183 споживчі товариства, а середній обсяг товарообігу одного споживчого товариства за 1971 рік становив 2 млн. 75 тис.крб.
Заходи по укрупненню споживчих товариств призвели до організаційної перебудови споживчої кооперації області, внаслідок якої станом на 1 березня 1974 року в системі облспоживспілки функціонує 16 районних споживчих товариств і 6 райспоживспілок.
Споживча кооперація, окрім суто економічних функцій, здійснює ще й виконання соціальних завдань щодо сільського населення, переважно малозабезпеченого, а це більше 400 тисяч осіб тільки в Чернігівській області. А саме: забезпечення продуктами харчування, товарами першої необхідності жителів більшості райцентрів, великих сіл і селищ міського типу та обслуговування жителів малих сіл, частка яких становить майже 60 % усіх населених пунктів регіону.
80-ті роки були роками проведення комплексної раціоналізації торговельної мережі. Тільки за 1981-1985 роки було введено в дію 360 магазинів, щорічно вироблялося продукції більш як на 90 мільйонів карбованців, заготовлялося 50 видів продукції на суму 80 мільйонів карбованців, функціонувало близько 3,8 тисячі магазинів, 869 підприємств громадського харчування.
З набуттям Україною незалежності стало можливим відродження кооперативного сектору економіки на демократичних засадах.
Утім, на початку формування нових економічних відносин, які характеризувалися гіперінфляцією, закриттям підприємств, ростом безробіття і суттєвим спадом купівельної спроможності населення, споживча кооперація зазнала значних втрат.
Не обминули ці проблеми і чернігівських кооператорів. Кількість підприємств роздрібної торгівлі на початку 2001 року зменшилась до 1,9 тисячі, підприємств громадського харчування - до 456, також значно поменшало оптових баз, заготівельно-виробничих підприємств, а чисельність працівників системи скоротилась втричі.
З початком радикальних економічних перетворень та утвердженням ринкових засад виникла гостра необхідність чіткого визначення правових, економічних та соціальних засад діяльності кооперації в Україні. Серед перших законів незалежної України у квітні 1992 року було прийнято Закон України “Про споживчу кооперацію”, чим зроблено рішучий крок в напрямі деполітизації кооперативів та їх об'єднань, враховано міжнародні кооперативні принципи і цінності. Закон став надійним гарантом самостійності та незалежності споживчої кооперації, визнав систему повноправним суб'єктом ринку та визначив її юридичний статус, закріпив фундаментальні основи споживчої кооперації як масової громадсько-господарської організації, добровільність членства, соціальну справедливість, вільне господарське функціонування на основі ринкових відносин. Це дозволило розпочати в системі цілеспрямовану роботу щодо вдосконалення внутрікооперативних взаємовідносин, посилення захисту інтересів і прав працівників та членів споживчих товариств.
З набуттям Україною незалежності стало можливим відродження кооперативного сектору економіки на демократичних засадах.
Утім, на початку формування нових економічних відносин, які характеризувалися гіперінфляцією, закриттям підприємств, ростом безробіття і суттєвим спадом купівельної спроможності населення, споживча кооперація зазнала значних втрат.
Не обминули ці проблеми і чернігівських кооператорів. Кількість підприємств роздрібної торгівлі на початку 2001 року зменшилась до 1,9 тисячі, підприємств громадського харчування - до 456, також значно поменшало оптових баз, заготівельно-виробничих підприємств, а чисельність працівників системи скоротилась втричі.
З початком радикальних економічних перетворень та утвердженням ринкових засад виникла гостра необхідність чіткого визначення правових, економічних та соціальних засад діяльності кооперації в Україні. Серед перших законів незалежної України у квітні 1992 року було прийнято Закон України “Про споживчу кооперацію”, чим зроблено рішучий крок в напрямі деполітизації кооперативів та їх об'єднань, враховано міжнародні кооперативні принципи і цінності. Закон став надійним гарантом самостійності та незалежності споживчої кооперації, визнав систему повноправним суб'єктом ринку та визначив її юридичний статус, закріпив фундаментальні основи споживчої кооперації як масової громадсько-господарської організації, добровільність членства, соціальну справедливість, вільне господарське функціонування на основі ринкових відносин. Це дозволило розпочати в системі цілеспрямовану роботу щодо вдосконалення внутрікооперативних взаємовідносин, посилення захисту інтересів і прав працівників та членів споживчих товариств.
30 травня 2013 року створена Спілка споживчих товариств "Споживча кооперація Чернігівської області" (Споживспілка). Її засновниками є Чернігівська обласна спілка споживчих товариств, 12 районних спілок споживчих товариств та 4 районні споживчі товариства.
Споживспілка входить до складу Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств (Укркоопспілки).
Споживспілка входить до складу Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств (Укркоопспілки).